Сумління – наш найкращий друг.
6-8 березня в Реколекційному домі у Брюховичах біля Львова відбулися реколекції для молодіжної спільноти «Еммануїл». Науки провадив отець Йосафат Хаймик, духовний провідник спільноти. Упродовж трьох днів ми говорили про внутрішній голос, який називаємо сумлінням. Саме такою і була тема наших великопісних реколекцій. Протягом цього часу ми також мали можливість разом молитися, брати участь у Богослужіннях, роздумувати над Словом Божим.
На першій науці ми говорили про уривок з Святого Письма: «Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все твоє тіло буде у світлі. А коли твоє око лихе, все твоє тіло буде у темряві. Коли ж те світло, що у тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!» (Мт. 6, 22-23). Також мали змогу задати запитання, на які отець з радістю давав відповіді, наводячи конкретні приклади і переплітаючи все з цікавими жартами.
Продовженням гарного дня стала поїздка до Крехівського монастиря святого Миколая. Де мали коротку екскурсію, змогли також почути історію монастиря, церкви, піти до джерела Богородиці - дорогою розпитуючи отця про монаше життя, про покликання.
Пізніше мали ще одну науку, де говорили як розпізнати добрий голос сумління, як почути Бога який промовляє через наше сумління. Говорили про те, що важливою є регулярна, особиста молитва, необхідним є щоденний іспит сумління, й дуже стане у пригоді регулярна участь у Таїнстві Покаяння.
Завершенням цього чудового дня стала цікава і насичена зустріч з отцем Бернардом, ЧСВВ, який завітав до нас на запрошення отця Йосафата і продовжив тему реколекцій, зокрема розказав нам про види сумління: правдиве, помилкове, поплутане, скурпулянтне сумління та інші. В теплій атмосфері ми могли поділитися думками, почути добре слово і задати запитання.
Урочистою Святою Літургією розпочався останній реколекційний день. Опісля мали заключну науку, де підсумували все, що дізналися. І хоч ми повернулися до свого звичного життя, проте повернулися новими. Бо кожні реколекції – це відкриття чогось нового, або того, що знав, але так до кінця і не розумів, це відкриття себе по новому. Тішимося, що отець заохотив нас до того, щоб ще більше поглянути на своє життя, задуматися над своїм сумлінням зрозуміти, що сумління – це наш друг.
Спільнота «Еммануїл»
