"Тому, що ми не постили, то нас прогнано з раю.
Отже, чинімо піст, щоб вернутися до нього"
(Святий Василій Великий. Про піст, І).
Для чого існують пости? Перед окремими великими святами Церква встановила практику стримання себе, яку ми називаємо постом. Пости ми зберігаємо 4 рази в році: перед Різдвом Ісуса Христа (називається Пилипівка), перед Великоднем (Великий Піст), перед святом апп. Петра і Павла (Петрівка) і перед святом Успіння Матері Божої (Успенський піст).
Початки Великого Посту. «Історія Великого посту має довгу й багату тра¬дицію, - читаємо у книзі о. Юліяна Катрія «Пізнай свій обряд». – Вона сягає ще апостольських часів. Апостоли й перша християнська громада почали заміняти день юдейської Пасхи днем поминання Христових мук і смерті. Річниця Христової смерті була для них дуже сумним днем. Тож, щоб його належно відсвяткувати, вони зберігали піст у цей день. І так первісна християнська Пасха почала існувати у вигляді посту. Це була хресна Пасха. За свідченням святого Іринея (125-203 рр.), про яке говорить історик Церкви Євсевій (260-340 рр.), перший зародок нинішнього 40-денного посту в той час обмежу¬вався одним-двома днями посту, який не вважався передпасхаль¬ним, а таки самим святкуванням Пасхи. Пасхального посту одні дотримувалися один день, інші — два дні, ще інші — ще довше, а ще інші — 40 годин. (Історія Церкви, 5, 24)». У II-III ст. – періоді після апостолів, Церква починає звертати увагу не тільки на сумну річницю Христової смерті, але й на радісну подію Його Воскресіння. Так, отже, попри хресну Пасху помалу приходить і воскресна Пасха з відміною пасхального посту. Ще в апостольських часах одні перестають дотримуватися посту у сам день юдейської Пасхи, інші ж — наступної неділі.
У канонічних пам'ятках III століття ми читаємо також про час, коли закінчувався пасхальний піст. За канонами Іполита, врочисте закінчення посту відбувалось у воскресну ніч на зорі, за Дидас-каліями — о 3-ій годині ночі, а за Апостольськими постановами — коли почали співати перші півні.
Тривалість Великого Посту. У III столітті передпасхальний піст у деяких Церквах триває цілий тиждень. Це той час, який сьогодні звемо Страсним тижнем.
На кінець III століття Великий піст уже сягає 40 днів. Від IV ст. маємо перші свідчення про 40-денний передпасхальний піст. Перше свідчення дає нам Нікейський Собор 325 р., котрий каже, щоб помісні собори відбувалися «один перед Чотиридесятницею».
Хоч у IV столітті Чотиридесятниця стає вже відомим введенням, усе-таки вона ще не є точно означена і не має загального визнання. Поде¬куди все ще існує 20-денний піст, що триває в період між давнім коротким і 40-денним. Він був передусім у практиці на Заході, куди Чотиридесятниця прийшла дещо пізніше, ніж на Схід.
Про різну тривалість посту перед Пасхою у різних місцевостях пише істо¬рик Сократ: "Посту перед Пасхою в різних місцевостях дотримуються по-різному, а саме: в Римі перед Пасхою постять без перерви три тижні, крім суботи й неділі. В Ілірії, по всій Греції й Олександрії зберігають піст шість тижнів до Пасхи й називають його Чотиридесятниця (40-ця). Деякі починають свій піст за сім тижнів перед празником Пасхи" (Історія Церкви, 5, 22). За давньою традицією Східної Церкви суботи й неділі не вважа¬лися посними днями. Отже, щоб мати число 40, то піст із шістьох продовжено до семи тижнів. При кінці IV століття передпасхальний піст, т.зв. Чотиридесятниця, є вже у практиці як Східної, так і Західної Церкви.
Число 40 – правдиве чи символічне? Хоч говоримо про 40-денний піст, але у Східній Церкві він триває тільки 36 з половиною днів. Чому? Порахуймо. Сім тижнів посту без субот і неділь – це 35 днів. До цього числа треба ще додати Велику суботу і половину ночі перед неділею Пасхи, що також ува¬жається посною, і тоді наша 40-ця матиме 36 і пів дня, що стано¬вить одну десяту цілого року.
Римо-католицька Церква має 6-тижневий піст, бо вона й суботу зачисляє до посних днів, тобто у практиці й на Заході Великий Піст мав тільки 36 днів. Та щоб мати повних 40 днів посту, Римо-католицька Церква в VII ст. додала ще чотири дні на початку посту. Через те вони починають свій піст у т. зв. "попільну середу", тобто в середу нашого першого тижня посту.
Число 40, як числа 3, 7 і 9 з давніх-давен мало символічне значення. Тому воно ввійшло і до передпасхального посту радше в символічному, аніж у буквальному розумінні. У Святому Письмі багато знаходимо про число 40. Саме 40 днів і ночей тривав потоп (Буг. 7, 4), читаємо про 40-літню мандрівку Ізраїля пус¬тинею (Чис. 14, 33), про 40-денний піст Мойсея, перед тим як він мав отримати від Бога таблиці закону (Вих. 34, 28), про 40-денну подорож пророка Іллі до гори Хорив (1 Цар. 19, 8). У Новому Завіті святе Євангеліє гово¬рить, що 40 дня Йосиф і Марія принесли дитятко Ісуса до святині, про 40-денний піст Ісуса Христа в пустині (Мт. 4, 2) та про 40-денне перебування Його на землі після свого воскресіння (Ді. 1, 2).
Свята Церква від самого початку, можемо сказати, освятила число сорок. У перших сторіччях в практиці були 40-денні покути, а відтак при¬йшов 40-денний піст перед Пасхою. У нашому обряді 40 дня після народження приносять дитину до церкви, щоб її уцерковити, а також 40 дня поминаємо померлих.
Мета Великого Посту. Передпасхальний піст нази¬вають Великим не тільки через його найдовшу тривалість серед інших постів року, але й через його важливість і значення в житті Церкви і кожного християнина.
Святі Отці Церкви висловлюються про піст з най¬більшою пошаною й найкращими похвалами. Ось святий Василій Великий (329-379 рр.) про велич святого посту пише: «Піст породжує пророків, зміцнює сильних; піст робить мудрими законодавців, він – добра охорона для душі, щирий приятель тіла, зброя для хоробрих, учитель подвижників. Він захищає від спокус, готує до благочестя, помічник стриманості, творець розсудливості. Під час війни він надихає до мужності, у мирі навчає спокою, монахів освячує, священиків удосконалює» (Св. Василій Вел. Про піст). Найбільше що розвиває у нас дотримання посту це чесноту стриманості, а ця чеснота є фундаментом у розвитку всіх інших чеснот і рис характеру. Стримання від їжі є чудовою нагодою до цього. Але це не все. Насправді ж справжнє дотримання посту не зводиться лишень до стримування від окремих страв. Важливо пам’ятати, що піст – це не дієта!!! Піст допомагає нам працювати над собою і здобувати чесноти та перемагати свої недоліки. Саме для цього Церква встановила піст. Як каже Патріарх Філарет: «У пості важливо один одного не з’їсти!!!»
Як дотримуватися посту? Після Другого Ватиканського Собору прийшло значне полегшення в дотриманні всіх постів включно з Великим постом. А саме: у перший день Великого посту і Страсну п’ятницю – строгий піст, тобто слід утримуватися від вживання м’ясних і молочних продуктів та яєць, а також страв, які містять ці продукти. Протягом всіх тижнів посту у понеділок, середу та п’ятницю обмежуємо себе від вживання м’ясних страв. Поза тим ця постанова пригадує всім вірним про постійний обов'язок молитви, постанови на піст та плекання духовного життя. "Нехай ці великі полекші, будуть одночасно і сильною спонукою та заохотою до покаяння та оми¬нання гріхів і ображування Бога. Нехай пам'ятають вірні хрис¬тияни, що в родині, в якій затихла молитва й заникла практика посту, а навіть забута пам'ять на нього, ледве чи ще живе хрис¬тиянський дух. Тому злагіднені пости нехай скріплять ревність у молитві, у розважанні і богослужбах, у даванні милостині, у праці і в частих святих сповідях і святих причастях" (Благовісник, Рік II, Кн. 2-4).
Пам’ятаймо, що й сьогодні час Чотиридесятниці має своє велике значення для нашого духовного життя. Може, сьогодні через різні причини ми не можемо так строго постити, як постили колись наші предки, але й над нами тяжить обов'язок духовного посту, боротьби з нашими гріхами і злими нахилами, обов'язок молитви, практики чеснот та добрих діл. І якраз ця наша духовна віднова є властивою і найважливішою метою святого Великого посту.
о. Амвросій Козак ЧСВВ